Аналіз
питань, що виникають при ухваленні судового рішення
Суддями Чечельницького районного суду проаналізовано питання, що виникають при застосуванні норм ЦПК України при ухваленні судового рішення у цивільних справах та обговорено спірні процесуальні питання щодо процедури ухвалення судового рішення, в тому числі й заочного рішення.
Так, ст.215 ЦПК гласить, що рішення складається крім вступної та резолютивної частини, з описової та мотивувальної. Ця норма Закону вимагає від судді дуже багато часу для написання рішення. На нашу думку доцільним було б писати та оголошувати по всіх справах лише вступну та резолютивну частину рішення. І лише по тих справах, в яких рішення оскаржуються, слід писати описову та мотивувальну частини.
Досить часто сторона у справі юридично неграмотна і не може взагалі пояснити чому вона звернулася до суду, не може обгрунтувати свої вимоги чи заперечення. В таких випадках у судді виникає питання, як у судовому рішенні викласти позиції сторін, якщо позивач, наприклад, каже у судовому засіданні одну фразу: «Підтримую заяву» і більше нічого не може пояснити
У зв'язку з прийняттям у 2004 році нового Цивільно-процесуального кодексу в цивільне судочинство введена нова процедура, яка направлена на розумне спрощення, ефективність і диференціацію процесу - це заочний розгляд справи. Цей інститут не порушує конституційного принципу змагальності процесу, оскільки забезпечується повною інформованістю сторін про позицію кожного, судове засідання проводиться за загальними правилами, у відповідача зберігається право на оскарження постановленого заочного рішення, однак при його застосуванні на практицф і досі виникають питання, які можуть тлумачитись неоднозначно.
Так, в судовій практиці бувають різні випадки, зокрема коли:
а) відповідач дійсно не з'явився у судове засідання;
б) з'явився, але був із залу судового засідання видалений в порядку застосування заходів процесуальної відповідальності;
в) самостійно залишив зал судового засідання;
г) не з'явився, але завчасно подав заяву про розгляд справи за його відсутності;
д) з'явився, але з якихось причин відмовився давати пояснення (наприклад, через те, що суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи тощо), тобто мовчав.
За таких обставин у суддів постає питання, чи всі наведені випадки слід вважати як неявку відповідача, що дає право на заочне провадження справи і ухвалення заочного рішення (при згоді позивача).
Також виникає питання, як розцінювати ситуацію, за якої відповідач з»явився у судове засідання і мовчазливо наглядає за ходом судового розгляду.
Новий ЦПК передбачає два способи надсилання судової повістки та повідомлення: поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів.
При цьому слід зазначити, що такий спосіб як повідомлення через кур'єрів не застосовується на практиці, оскільки не відповідає фінансовим можливостям, така посада відсутня навіть у штатному розписі суду.
Потребує законодавчого вирішення і ситуація за якої відповідач протягом тривалого часу уникає отримання повідомлення про явку до суду, проте після ухвалення заочного рішення відразу подає заяву про його перегляд. Такі дії свідчать лише про недобросовісне ставлення сторони до процесуальних прав і обов'язків. Частиною 3 ст.27 ЦПК встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки. При цьому дієвого механізму впливу на виконання учасниками процесу покладених на них процесуальних обов’язків у законодавстві не передбачено. На необхідність застосування до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження адміністративних та кримінальних санкцій, судам України вказувалось у рішеннях Європейського суду у справах «Сілін проти України» та «Смірнова проти України».
Як вбачається із законодавства, при неявці в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого, суддя повинен роз'яснити позивачеві право на розгляд справи як у звичайному порядку, так і в заочному провадженні. При цьому суду обов'язково потрібно роз'яснити йому особливості та правові наслідки того чи іншого провадження. Право вибору порядку розгляду справи залежить лише від позивача і таке волевиявлення повинно бути виражене чітко і ясно.
В даному випадку існують різні думки щодо можливості ухвалення заочного рішення за наявності прохання від позивача про розгляд справи за його відсутності, оскільки неможливо позивачу роз'яснити наслідки розгляду справи в заочному провадженні і з'ясувати його волевиявлення.
А як бути, коли у справі беруть участь кілька позивачів і один із них не дає згоду на заочне провадження?
Про розгляд справи в порядку заочного провадження суд повинен постановити ухвалу (ч. 1 ст. 225 ЦПК). Закон не встановлює певної форми постановлення ухвали. Тому судді по різному
трактують таку можливість: як в нарадчій кімнаті, так і занесенням її до журналу судового засідання.
Ще однією проблемою, на яку слід звернути увагу та законодавчо врегулювати, є не звернення ухвалених заочних рішень до виконання, у зв'язку зі складністю їх вручення, при тому, що набрання чинності заочного рішення настає з моменту його отримання відповідачем. Одним із варіантом вирішення даного питання може слугувати законодавчо передбачена можливість суду здійснювати повідомлення про ухвалення такого рішення через засоби масової інформації і вважати його чинним з моменту публікації.
_03_03.png)
