Відпрацювання двотижневого строку перед звільненням

Чечельницький районий суд Віницької області нагадує, що відповідно до вимог статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. У статті 38 КЗпП йдеться про попередження щодо звільнення за два тижні (якщо немає поважних причин, які зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, у який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши заяву. Відповідно до статті 3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника в разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки.

Працівника може бути звільнено й у вихідний для нього день (з дотриманням у день звільнення правила про видання трудової книжки та копії наказу про звільнення) — це прямо передбачено статтею 116 КЗпП. Усі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, виплачуються в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому суми  мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення то  власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність   отримання  трудової книжки.

За частиною третьою статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені статтями 40 і 41 КЗпП.

Отже, під час тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці працівник не може бути звільнений тільки на підставах, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП, крім припинення трудового договору на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП (нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання).

За статтею 121 КЗпП за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Таким чином, припинення трудового договору під час відрядження законодавством про працю не передбачене.

Консультант суду(по роботі з персоналом)                                               Косаківська С.В.