Розгляд справ про адміністративні правопорушення – це основна стадія провадження в справах про них, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
У 2011 році Чечельницьким районним судом Вінницької області розглянуто 779 справ про адміністративні правопорушення, з яких:
у сфері безпеки дорожнього руху – 349;
корупційні правопорушення – 0;
порушення митних правил – 0;
порушення вимог законодавства про працю – 34;
інші – 396.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з цим, в більшості випадків правопорушники вказають на той факт, що протоколи їм не вручались, а лише вказувалось, що їм потрібно розписатись про його вручення.
Аналогічні порушення мають місце і при роз’яснення особі, яка вчинила адміністративне правопорушення її прав та обов’язків, передбачених ст.268 КУпАП.
Слід звернути увагу також на той факт, що в наш час адвокат чи інший фахівець може брати участь лише у розгляді справи про адміністративний проступок, тобто бути присутнім на засіданні. Разом з тим з метою реального захисту прав громадян слід було б забезпечити його участь з моменту складення протоколу або затримання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В світлі вищевказаного потребує також законодавчого доопрацювання і положення ч.3 ст.258 КУпАП, оскільки в разі винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складання відповідного протоколу, особа позбавляється передбачених законодавством прав, зокрема права на захист та ін.
Крім того, потребує додаткового роз’яснення словосполучення «працюючих в автоматичному режимі», що застосоване у ч.6 ст.258 КУпАП, зокрема в світлі того, чи відносяться до таких приладів портативні засоби за допомогою яких вимірюється швидкість автомобіля.
В більшості випадків при складанні протоколу щодо порушення правил дорожнього руху, інспектори не вписують пасажирів як свідків, аргументуючи свої дії фразою: "Пасажири – не свідки, а зацікавлені особи!", що не відповідає принципу об’єктивності закріпленому в КУпАП.
Відповідно до КУпАП суб'єктами адміністративної відповідальності є лише фізичні особи. Однак, на законодавчому рівні встановлено адміністративну відповідальність і юридичних осіб.
Вступаючи у правові відносини, юридичні особи, як і фізичні, своїми діями можуть реалізовувати надані їм права та виконувати обов'язки, тобто здійснювати правомірну поведінку, але можуть і порушувати їх, тобто здійснювати неправомірну поведінку. За окремі вияви неправомірної поведінки законодавством передбачено притягнення порушника, в даному випадку юридичної особи, до правової відповідальності.
Так, ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку» передбачає, що за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду, підприємства, установи та організації можуть притягатися до сплати штрафу, який не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації.
А ч. 2 п. 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів встановлює, що виготовлення, реалізація товару, виконання робіт, надання послуг, які не відповідають вимогам нормативних документів, тягне накладення на суб'єктів господарської діяльності стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару.
Оскільки суб`єктом адміністративної відповідальності, як ми вже встановили, може бути і юридична особа, то існує необхідність доповнити відповідну статтю КУпАП щодо змісту протоколу, зокрема вимогою про те, що в ньому повинно бути зазначено: назву юридичної особи, її юридичну та фактичну адресу, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата та місце реєстрації, прізвище, ім’я, по-батькові керівника.
До недоліків законодавства слід віднести відсутність визначеного строку, протягом якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення надсилається до місцевого суду. Такий строк визначено лише для протоколів про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, як наслідок по всім іншим протоколам, можуть мати місце випадки, коли протокол надсилатиметься із значним запізненням, як наслідок суд буде позбавлений можливості притягнуту таку особу до адміністративної відповідальності у зв’язку зі спливом строків передбачених КУпАП.
Як свідчить проведений аналіз, строк надходження адміністративного протоколу становить 2-3 дні, в суді протоколи реєструються не пізніше наступного робочого дня. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються в межах строків передбачених ст.277 КУпАП, а в разі доставлення правопорушника в суд працівниками органів внутрішніх справ – в той же день.
При розгляді справи в суді участь у провадженні, як правило, бере лише правопорушник і лише в окремих випадках – представник, однак відсоток справ за участю представників дуже малий.
Підготовка та порядок розгляду справи в суді здійснюються відповідно до ст.ст.278, 279 КУпАП.
При розгляді справи в суді суддя з’ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справи закінчується винесенням постанови. Постанова остаточно оцінює поведінку особи, яка притягається до відповідальності, встановлює її винність або, навпаки, невинуватість, визначає захід адміністративного впливу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити ряд відомостей та реквізитів. Перш за все зазначаються найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дата розгляду справи, відомості про особу, щодо якої вона розглядалася, викладаються обставини, встановлені під час розгляду справи, зазначаються нормативний акт (стаття КпАП), який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, та прийняте по справі рішення.
В разі необхідності в постанові відображається рішення про відшкодування винним майнової шкоди, а також вирішення питання щодо вилучених речей і документів. Будь-яка постанова повинна містити вказівку на порядок і строк її оскарження.
Проведеним аналізом встановлено, що зміст всіх постанов Чечельницького районного суду відповідає встановленим вимогам, в тому числі щодо обов’язкових відомостей та вказівок на строк та порядок оскарження. Разом з цим, при вказівкі про порядок оскарження, не зазначається через який саме суд має подаватись скарга.
Постанова, відповідно до ст.285 КпАП, оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання. Однак не у всіх справах містяться дані про отримання постанови правопорушником (3-871/11;3-869/11)
Перегляд постанови може бути здійснено в порядку:
а) подання скарги особою, що притягається до адміністративної відповідальності, або потерпілим чи їх представниками — оскарження (статті 288, 294 КУпАП);
б) забезпечення прокурорського нагляду та подання прокурором протесту -опротестування (ст. 290 КУпАП);
в) здійснення керівником вищестоящого органу владних повноважень контролю за правомірністю застосування адміністративних стягнень підпорядкованими йому органами (посадовими особами) — контролю (ч. 4 ст. 288 КУпАП).
Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення мають: особа, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення; потерпілий; їх законні представники та за їх дорученням захисник — шляхом подання скарги (статті 287, 288, 294 КУпАП). Закон не встановлює обов’язкової форми та змісту скарги, проте деякі реквізити згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 р. № 6 обов’язково мають бути. Скарга повинна містити такі дані:
- найменування органу (посади особи), до якого подається скарга;
- відомості про заявника (особи, до якої застосовано стягнення, потерпілого, їх законних представників);
- найменування органу (посадової особи), дії якого оскаржуються;
- дата винесення постанови;
- викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої заперечення та докази, що стверджують їх;
- перелік документів та інших матеріалів, що додаються на обґрунтування скарги.
Якщо скарга не відповідає необхідним для її вирішення вимогам, застосовуються загальні правила процесуального провадження, встановлені ст. 108 КАСУ, згідно з якими скарга може бути залишена без руху або повернена скаржникові.
За період, що аналізується випадків повернення скарги або залишення її без руху не було.
Слід звернути увагу на те, що законодавець дає можливість заявнику звернутися з оскарженням постанови у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), якщо це простіше й доступніше для заявника, або використати своє конституційне право (ст. 55 Конституції України) звернутися безпосередньо до суду.На практиці можливий інший варіант оскарження, хоча закон цього не вимагає, а саме: заявник оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) і в разі відмови у позитивному її вирішенні звертається до суду.
Наявність інституту опротестування дуже важлива для захисту прав, свобод та інтересів громадян, є дієвим заходом для усунення недоліків і помилок у застосуванні норм матеріального права (ст. 250 КУпАП). Органи (посадові особи), суди не вправі відмовляти в прийнятті протесту (подання) прокурора навіть у тому випадку, коли він не брав участі в розгляді справи. Копія протесту (подання) прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення з повідомленням про час і місце його розгляду направляється особі, стосовно якої винесено постанову, потерпілому, їх законним представникам, захиснику, який брав участь у розгляді справи. Зазначені особи мають право давати пояснення, але їх явка на розгляд протесту не є обов´язковою. Неявка прокурора також не є перешкодою для розгляду протесту (постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 р. № 6).
Протест на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу, виходячи із змісту ч. 4 ст. 288 КУпАП, вноситься безпосередньо до керівника відповідного органу, а протест на постанову суду подається до апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Встановлення (закріплення) Законом від 24.06.2008 р. строків опро- тестування сприятиме вчасному забезпеченню прокурорського нагляду та недопущенню зволікання щодо виконання постанови. Адже вона набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови (ст. 291 КУпАП) чи після закінчення строку подання апеляційної скарги або протесту прокурора (ч. 1 ст. 294 КУпАП).
Протест на рішення у скарзі вноситься до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення у скарзі (ст. 297 КУпАП). Щоправда, законодавець не встановив строку подання протесту на таке рішення, що дає підстави вважати строк опротестування необмеженим. Але такого не може бути. Законодавець невипадково виключив норму, яка передбачала зупинення виконання постанови у разі принесення протесту прокурором та ввів нове поняття — набрання постановою законної сили. У цьому зв´язку доцільно і необхідно застосовувати (аналогію права) норму, передбачену ст. 290 КУпАП (тобто рішення у скарзі може бути опротестоване прокурором протягом десяти днів із дня його винесення), а не залишати адміністративну справу логічно незавершеною.
За період, що аналізується, прокуратурою району було опротестовано 1 постанову суду про звільнення особи від адміністративної відповідальності (у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення) за ст.130 КУпАП, яку, за результатами розгляду апеляційним судом – скасовано, а на особу накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 2550 грн.
Крім того, з особами, відносно яких складались протоколи, було подано апеляційні скарги, 2 з яких (ст.164 КУпАП, штраф 340 грн.) – залишено в силі, 1 (ст.140 ч.4 КУпАП, штраф 1020 грн.) – скасовано, а провадження по справ закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Голова суду В.С. Моцний
_03_03.png)
