Процес акумуляції і перерозподілу тимчасово вільних ресурсів здійснюється за допомогою кредитів. Кредитні правовідносини – це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, що виникають при перерозподілі матеріальних фондів між учасниками майнового обороту з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу на умовах зворотності і платності у вигляді відсотків по кредиту. Кредитні правовідносини відіграють досить значну роль в економічних процесах будь-якої країни, зокрема й України. В результаті світової фінансової кризи в Україні ми спостерігали значне погіршення ліквідності в банківському секторі, швидке зростання (коливання) курсу іноземної валюти, суттєве зменшення доходів населення та інші чинники, що призвело до великої кількості судових спорів щодо виконання кредитних договорів, договорів банківського вкладу, забезпечення договірних зобов’язань тощо.
У першому півріччі 2011 року на розгляд Чечельницького районного суду надійшло всього 32 позови щодо спорів, які виникають із договорів, із них 18 або 56,2 % становили спори щодо позики, кредиту та банківського вкладу, що на 29 спорів менше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
За період, що аналізується судом розглянуто 12 (67%)справ даної категорії, що на 22% менше в порівнянні з 1 півріччям 2010 року. Із постановленням заочного рішення судом розглянуто 6 (34%) справ в поточному році, що майже відповідає аналогічному показникові 2010 року. У 2011 році судом присуджено до стягнення 376788 грн., що становило 99,5 % від суми пред`явленої до стягнення, за аналогічний період минулого року такий показник становив 80 %.
Слід відмутити, що кредитні установи у 1 півріччі 2011 року звертались приблизно з однаковою кількістю позовів, тобто суттєва диференціація між банками з цього питання не простежувалась.
У структурі цивільних справ, які випливають з кредитних відносин, що перебували на розгляді в суді, найбільшу питому вагу становили справи щодо укладення, виконання та розірвання договорів. Зокрема, це були вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором, а також процентів за користування кредитом та відповідних штрафних санкцій за невиконання (несвоєчасне) виконання кредитного договору. Основними причинами виникнення таких спорів є наслідки порушення договору позичальниками у частині виконання зобов'язання належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору. Майже в усіх випадках ця обставина, зокрема, пов'язана з відсутністю коштів, а також іншого майна у позичальника для виконання умов кредитного договору.
Справ, пов’язаних з виконанням договірних зобов’язань в іноземній валюті, у провадженні суду не було. За період, що аналізується в апеляційному порядку було оскаржено 1 рішення, зокрема позивачем у справі – КС імені О.І. Кульматицького, який не погодився з ухвалою Чечельницького районного суду про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтовувалась тим, що згідно укладеного договору всі правовідносини сторін вирішуються в Ленінському районному суді міста Вінниці. Ухвалою апеляційного суду рішення суду 1 інстанції скасовано, а справу передано для продовження судового розгляду, оскільки ст. 112 ЦПК України була виключена, а позивач звернувся до суду з дотриманням правил підсудності.
При розгляді справ даної категорії суди виходять з вимог ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з якою, операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. В силу вищенаведеного доходимо висновку, що кредитування здійснює саме банк, який отримав відповідну ліцензію, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці (положення, статут, довіреність), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках суд визнає банк, а не його структурну одиницю. І саме банк (а не його структурна одиниця) є стороною у справі.
Разом з цим, у матеріалах справи за позовом ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» позовна заява подана та підписана начальником управління, однак матеріали, що посвідчують відповідні повноваження позивачем не надані. Незважаючи на це судом відкрито провадження у справі, хоча при цьому вірно визначено позивача – ВАТ «Ощадбанк».
Поряд із вимогами про стягнення заборгованості, банки у деяких випадках заявляли вимоги і про розірвання кредитних договорів. У переважній більшості суди задовольняли такі вимоги.
Однак, мали місце коли суд розривав договір кредиту, хоча в позовній заяві про це питання не порушувалось.
Уявляється правильною практика судів щодо розірвання кредитних договорів у тому випадку, коли банком одночасно порушується питання про розірвання кредитного договору та про стягнення сум заборгованості за вказаним кредитним договором.
Коли ж банком порушується питання лише про стягнення сум заборгованості за кредитним договором, то правильним є задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, лише щодо стягнення сум заборгованості.
Керівник апарату Сергій Лемець
_03_03.png)
