Узагальнення судової практики щодо злочинів проти правосуддя за 2015 рік.

 Узагальнення судової практики щодо злочинів проти правосуддя за 2015 рік.

Згідно плану роботи Чечельницького районного суду Вінницької області на І-ше півріччя 2016 року, проведено узагальнення практики розгляду справ кримінального провадження про злочини проти правосуддя  за 2015 рік.

Відповідальність за злочини проти правосуддя передбачено нормами розділу ХVIII Особливої частини КК України, а саме статтями 371-400.

Злочини проти правосуддя належать до відносно мало поширених у судовій практиці — кримінальні справи такого виду одиничні, що підтверджується і тим, що протягом 2015 року на розгляді в Чечельницькому районному суді Вінницької області  перебувало 1 кримінальне провадження даної категорії (ч.2 ст 389 КК України ) відносно 1 особи (К.), яке і надійшло в 2015 році.

Дане кримінальне провадження розглянуто з постановленням вироку, (К.) визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст 389 КК України та призначено покарання у виді двох років обмеження волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком ((К.) було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт) і призначено остаточне покарання за сукупністю вироків 2 (два)  роки 10 (десять) днів обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік та встановлено обмеження передбачені ст. 76 КК України.

Даний вирок було оскаржено в апеляційному порядку.

Вироком колегії судів Апеляційного суду Вінницької області вищевказаний вирок було скасовано в частині призначення покарання, (К.) визнано винним за ч.2 ст.389 КК України та призначено покарання у виді 1 місяця арешту. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 100 (ста) годин громадських робіт відповідно до п. 4 ч.1 ст. 72 КК України, і призначено покарання за сукупністю вироків у виді 1(одного) місяця 10 (десяти) днів арешту. В решті вирок залишено без змін.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції призначаючи покарання дійшов висновку про можливість виправлення (К.) без відбування покарання та застосував ст.75 КК України. Разом з цим, призначаючи покарання із застосуванням статті 75 КК України, та, звільняючи (К.) від покарання, суд першої інстанції не врахував, що останній засуджений до покарання у виді громадських робіт, яке необхідно відбувати реально.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається лише щодо тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання суд не вправі.

Отже, як бачим, суд першої інстанції допустився помилки призначаючи особі (К.) покарання із застосуванням статті 75 КК України, що в даному випадку робити не мав права.

На даний час справа направлена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду касаційної скарги.

 Заступник керівника апарату                            Л.Г.Токарчук