Звільнення від покарання

Узагальнення судової практики

звільнення осіб від кримінальної відповідальності

або від кримінального покарання за період 2012 року.

Звільнення від кримінальної відповідальності є актом гуманності держави, який застосовується  судом і полягає у відмові від криміналь­ного переслідування особи, яка вчинила злочин, притягнення її до кримі­нальної відповідальності, від накладання на неї обов'язку дати відповідь за свою поведінку і вжити примусові заходи (покарання), адекватні ступеню суспільної небезпечності вчиненого порушення. Чинне кримінальне законодавство — КК України — передбачає ряд підстав для звільнення від кримінальної відповідальності.

За період, що аналізується  судом до 5 осіб було застосоване таке звільнення.

Зокрема, вироком від 24.02.2012 року осіб Л. та Ш., які мали неповнолітніх дітей, звільнено від кримінальної відповідальності, оскільки ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року передбачено звільнення осіб від кримінальної відповідальності, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом, мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Відповідно до статистичних даних, кількість осіб яких звільнено від кримінальної відповідальності в Чечельницькому районному суді в порівнянні з 2011 роком зменшилась на одну особу, тобто суттєва різниця по даному питанню не відзначається. Так, у 2011 році звільнено від кримінальної відповідальності 6 осіб, а у 2012 році 5, що на 1 або 16% менше.

У 2012 році 4 особи звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок Закону “Про амністію” та 1 особу у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ст.46 КК України.

Щодо інших видів звільнення від кримінальної відповідальності таких як, дійове каяття ст.45 КК України, передача особи на поруки ст.47 КК України та зміна обстановки ст.48 КК України у Чечельницькому районному суді питання не вирішувалися.

Звільнення від покарання (а так само звільнення від відбування покарання (з випробуванням), заміна призначеного покарання більш м'яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання) означає притягнення винного до кримінальної відповідальності, призначення судом покарання, але усунення засудженого від фактичного відбування цього покарання.

У 2012 році в одному випадку особа засуджена вироком за ч.1 ст.125 КК України була звільнена від відбування призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України. Крім того, судом задоволено 3 (або 50%) подання про умовно-дострокове звільнення та 26 (або 100%) – про звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.

Проведеним аналізом встановлено, що органами КВІ загалом  дотримуються строки визначені чинним законодавством  при вирішенні питання про звільнення від кримінального покарання, зокрема своєчасно направляються до суду подання та вірно визначається день закінчення відповідного строку.

Слід відмітити, що положення ч. 1 ст. 78 спрямоване на стимулювання засудженого до законослухняної поведінки та виправлення. Стосовно засудженого, який виконав покладені на нього судом обов'язки та не вчинив нового злочину (що підтверджується довідкою про перевірку на судимість), наступного дня після закінчення іспитового строку до суду направляються подання для вирішення питання про звільнення його від призначеного покарання та справа. У цьому випадку суд зобов'язаний (саме зобов'язаний, а не може) звільнити засудженого від призначеного йому покарання. КК не передбачає можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням до закінчення іспитового строку. При розгляді даної категорії справ в усіх випадках обов’язково ведеться протокол судового засідання.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вирокусуду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-виконавчійінспекції.

При проведенні аналізу слід звернути увагу на позначення одним терміном різних за своїм змістом та кримінально- правовим значенням інститутів. В одних випадках законодавець вживає їх невдало, а в інших — одним терміном позначаються декілька відмінних за змістом понять. Наприклад, у ч. 1 ст. 74 КК України законодавець закріпив, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування може застосо­вуватись тільки судом у випадках, передбачених КК України. Разом із тим у частинах 4-5 цієї ж статті вживається зворот «звільнення від покарання», у статтях 75, 79 — словосполучення «звільнення від відбування покарання», у ст. 78 говориться про те, що особа «звільняється судом від призначеного покарання», про яке в ч. 1 ст. 74 КК України не згадується.

Крім того, законодавець допускає не завжди виправдану конкуренцію кримінально-правових норм про звільнення від покарання та його відбуван­ня. Скажімо, йдеться про можливу конкуренцію між кримінально-правови­ми нормами про звільнення від покарання внаслідок втрати особою суспіль­ної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України) та звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75-78 КК України), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України) та звільнення від відбування покарання за законом про амністію тощо.

Голова суду                                                 В.С. Моцний